Професор Сергій Крамарев: Захисні функції мікрофлори кишечнику

Сергій Крамарев,
завідувач кафедри дитячих
інфекційних хвороб НМУ
ім. О.О. Богомольця,
доктор медичних наук, професор.

Мікрофлора травного тракту людини налічує близько 1000 видів мікроорганізмів, вміст яких у різних його відділах коливається від 10³ до 10¹² КУО/мл. Найповніше вивчено мікрофлору товстої кишки, що нараховує близько 10¹² КУО/мл мікроорганізмів.

Нормальна мікрофлора слизових оболонок є одним із ключових чинників захисту організму людини від різних інфекційних і токсичних впливів.

Основні функції нормальної мікрофлори, що сприяють захисту організму людини від патогенних впливів, об’єднують терміном «колонізаційна резистентність». До механізмів колонізаційної резистентності, реалізованих за участі нормальної мікрофлори, належать:

Формування внаслідок спільної симбіотичної діяльності клітин епітелію й фізіологічної мікрофлори специфічної приепітеліальної біоплівки, що складається зі слизу, молекул секреторного IgA, індигенної (нормальної) мікрофлори і її метаболітів. Біоплівка захищає слизову оболонку від фізичної та хімічної агресії, від адгезії патогенних мікробів, від дії мікробних та інших токсинів. Нормальна мікрофлора конкурує з патогенними мікроорганізмами за живильні речовини, вітаміни, мінерали, сприяє створенню кислого середовища в кишечнику, що несприятливо позначається на розвитку збудників інфекційних захворювань; продукує бактерицидні субстанції (бактеріоцини, коротколанцюгові жирні кислоти та ін.), які інгібують розмноження патогенних мікроорганізмів та їхню адгезію на рецепторах слизових оболонок.
Екранування епітеліальних рецепторів адгезії, участь у постійному відновленні епітелію слизової оболонки кишечнику.
Деградація токсичних сполук і прискорення їхньої елімінації, завдяки чому досягається дезінтоксикаційний ефект, що прирівнюється до діяльності печінки.
Утворення жирних кислот, що сприяють енергетичному забезпеченню епітеліоцитів, прискоренню їх регенерації.
Синтез сигнальних метаболітів (гамма-аміномасляна кислота та ін.), які діють на перистальтику кишечнику та його больову чутливість за несприятливих впливів на нього.
Використання феномена молекулярної мімікрії для перехоплення вірусів і їх виведення з кишечнику.
Руйнування та виведення з організму токсинів, мутагенів, алергенів, канцерогенів, підвищення резистентності епітелію до них.
Регуляція синтезу чинників імунного захисту, зокрема інтерлейкінів, інтерферонів та ін.
Синтез антибіотикоподібних речовин (пропіоніни, лактоцини, коліцини) із вираженою антибактеріальною активністю. Пропіоніни також мають противірусну активність.
Активація лімфопроліферативної відповіді Т- та і В-лімфоцитів, стимуляція генерації цитотоксичних лімфоцитів і продукція імуноглобулінів, посилення цитотоксичності природних кілерів і макрофагів.
Підтримка імунокомпетентних клітин людини в стані праймування (субактивації), стимуляція антитілотворної функції В-лімфоцитів, що забезпечує швидшу імунну відповідь.
Формування місцевого імунітету кишечнику (макрофаги, секреторні IgA).
Забезпечення епітеліоцитів структурними та енергетичними метаболітами, що сприяють підвищенню бар’єрної функції кишечнику.
Зменшення проникності судинних тканинних бар’єрів для токсичних продуктів, завдяки ендотоксинам клітинних оболонок грамнегативних представників нормальної мікрофлори.

Засобами, що підвищують функціональну активність індигенної мікрофлори, є пробіотики. Пробіотики — це живі мікроорганізми, які в разі застосування у відповідних кількостях впливають благотворно на здоров’я людини (визначення ВООЗ).

Дія пробіотиків не зводиться до простого «заселення» кишечнику мікроорганізмами. Пробіотична терапія спрямована на регуляцію імунологічних механізмів, інтерактивну модуляцію мікрофлори організму та на керування метаболічними процесами.

Лікувальна та профілактична ефективність пробіотиків показана за гострих кишкових інфекцій, вірусних діарей, затяжних діарей, антибіотикоасоційованої діареї; інфекції, спричиненої Helicobacter рylori, лямбліозу, запальних захворювань кишечнику, харчової алергії; гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Найбільш перспективним на сьогодні є застосування в клінічній практиці мультипробіотиків, створених на основі стійкого багатовидового симбіозу пробіотичних бактерій. Штами, що входять до складу мультипробіотиків, функціонують на основі взаємовигідних зв’язків і концентрують у собі широкий набір функціональних можливостей, із синергізмом найбільш важливих із них.

Пряма антимікробна й антитоксична дія пробіотиків дає можливість застосовувати їх з метою лікування гострих кишкових інфекцій. Особливо вони ефективні в разі вірусних діарей (рота-, адено-, каліци-, астровіруси), ентеропатогенних ешерихіозів, сальмонельозу.

Широке використання антибіотиків у клінічній практиці поєднано із ймовірними ускладненнями, зокрема із антибіотикоасоційованою діареєю (ААД). Одним зі шляхів профілактики ААД є застосування одночасно з антибіотиками пробіотиків. Конкурентна дія пробіотиків, зокрема конкуренція із Clostridium difficile за приепітеліальні субстрати і сайти адгезії, їх антитоксична дія уможливлює запобігання розвитку ААД.

Використання мультипробіотика «Симбітер®» у новонароджених, що належать до груп ризику, дітей із перинатальною патологією та недоношених дітей дає змогу оптимізувати постнатальну адаптацію, підвищити ефективність лікування, запобігти розвитку захворювань у дітей з малою масою тіла, зокрема некротичного ентероколіту та сепсису (Є.Е. Шунько та співавт., 2003, 2006, 2010).

Пробіотики мають виражений терапевтичний ефект у разі хронічних захворювань травного тракту, що супроводжуються запальними та атрофічними змінами його слизової оболонки. На сьогодні доведено антагоністичну роль лактобацил стосовно Helicobacter pylori, зумовлену конкуренцією за прикріплення до рецепторів шлункового епітелію.

Останніми роками накопичено досвід застосування пробіотиків у клінічній практиці передусім у дитячому віці, що дає підставу використовувати їх для профілактики гострих респіраторних інфекцій (ГРІ).

У 2009 році в США було проведено подвійне сліпе плацебоконтрольоване дослідження, метою якого була оцінка впливу пробіотиків на частоту виникнення та тривалість симптомів ГРІ і грипу в здорових дітей в зимовий період. У дослідженні взяли участь 326 дітей віком від 3 до 5 років. Було продемонстровано, що щоденний прийом пробіотиків протягом 6 місяців є безпечним і ефективним способом зниження частоти та тривалості лихоманки, ринореї та кашлю, зменшення частоти використання антибіотиків і сприяє скороченню кількості днів, пропущених у дитячому садку через хворобу дітьми віком 3—5 років [Leyer G.J. та співавт.].

У Фінляндії в м. Турку у 2009 році було проведено рандомізоване подвійне сліпе плацебоконтрольоване дослідження, метою якого було визначення ефективності пробіотиків у зниженні ризику виникнення інфекційних захворювань у дітей віком до 1 року. Отримані результати свідчать, що пробіотики можна розглядати як ефективний і безпечний засіб зниження частоти виникнення гострого середнього отиту, рецидивних інфекцій дихальних шляхів і використання антибіотиків у дітей першого року життя (Rautava S. і співавт.).

Ми (Крамарев С.А. та співавт.) у 2010 р. провели подвійні, сліпі, плацебоконтрольовані дослідження для вивчення ефективності мультипробіотика «Симбітер® ацидофільний» у профілактиці ГРІ у дітей, що мешкають у будинку дитини. Результати роботи показали, що препарат має виражену профілактичну активність стосовно ГРІ. Профілактичний курс мультипробіотика «Симбітер® ацидофільний» перед сезоном початку респіраторних захворювань знижував їх частоту серед дітей удвічі, зменшував тяжкість, тривалість симптомів захворювання, в 5 разів знижував імовірність розвитку бактеріальних ускладнень, потребу призначення антибактеріальних препаратів у разі їх виникнення.

Уведення мультипробіотика до комплексної терапії активної форми Епштейна-Барр вірусної інфекції в стадії реактивації поліпшує ефективність її лікування, швидше знижує активну реплікацію вірусу, скорочує тривалість симптомів захворювання, запобігає переходу в хронічну форму (Крамарев С.А. та співавт., 2008, 2009, 2010).

Таким чином, нормальна мікрофлора кишечнику людини має виражені захисні та протективні функції. З огляду на відносну безпечність пробіотиків, що містять у своєму складі біфідо-, лакто- і пропіоновокислі бактерії, їх можна використовувати в комплексній терапії та профілактиці інфекційних захворювань як у дітей, так і в дорослих.