Схема застосування мультипробіотика «Симбітер ацидофільний» в ранньому неонатальному періоді
(Шунько Є.Є., Краснова Ю.Ю., Костюк О.О., Лакша О.Т.. Сучасні підходи до профілактики та лікування бактеріальних інфекцій у новонароджених: методичні рекомендації.-К.,2010 )
1. Направлена колонізація верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту пробіотиком Симбітер, який містить живі (активні) штами біфідо-, лакто-, пропіоновокислих та ін. бактерій. Мета – оптимізація формування фізіологічного мікробіоценозу у новонароджених, профілактика їх патологічної колонізації лікарняними штамами та розвитку нозокоміальних інфекцій у новонароджених.
У передчасно народжених немовлят та новонароджених з високим перинатальним ризиком Симбітер починають вводити під частуалету новонародженого після санації верхніх дихальних шляхів до початку їх активного заселення мікрофлорою оточуючого середовища. За допомогою індивідуальної стерильної піпетки або шприца без голки «Симбітер ацидофільний», розведений вдвічі фізрозчином (0,9% розчином NaCl), вводять в носові ходи (1-2 краплі) та ротову порожнину (до 0,5 мл). Якщо стан дитини та матері дозволяють, ідеальним є раннє прикладання дитини до грудей, тривалий контакт “шкіра до шкіри”, сумісне перебування, щоб дитина одержала молозиво і материнську мікрофлору.
У новонароджених з перинатальною патологією, які знаходяться у відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ) пологового будинку кілька днів, однократне введення «Симбітеру» не дозволяє набути стійкого результату. З метою колонізації слизових та кишечнику новонародженого нормальною флорою, оптимізації його біоценозу щодо створення достатньої колонізаційної резистентності, «Симбітер» вводиться протягом всього часу перебування дитини у ВІТ.
Для безпеки новонародженого використовується наступна технологія застосування препарату: гумова пробка флакону обробляється спиртом і проколюється голкою шприца однократного використання, у шприц відбирається потрібна кількість (0,5-1,0 мл ) препарату; за допомогою іншого стерильного шприца до препарату додається відповідно 0,5-1,0 мл стерильного 0,9% розчину NaCl (фізрозчину). Препарат може вводитись дитині безпосередньо з шприца (без голки), або з піпетки, або з ложечки. Ентерально можна вводити і нерозведений препарат, розведення є бажаним для інтраназального застосування. Флакон, з якого відібрано шприцем препарат, може зберігатись у холодильнику до 24 годин.
У ВІТ пологового будинку до початку ентерального годування рекомендуємо вводити по 0,05 – 0,1 дози препарату (0,5-1 мл) 1-2 рази на добу: по 1 краплі в носові ходи і решту повільно, по краплях – в ротову порожнину. В подальшому препарат вільно потрапляє до шлунку та кишечнику.
При ентеральному годуванні дитини 0,5-1 мл Симбітера (залежно від гестаційного віку та клінічного стану) вводиться разом з харчуванням, через зонд або з горнятка (кухлика) з кожним годуванням. При цьому відібрана з флакону шприцем в асептичних умовах необхідна кількість нерозведеного препарату додається безпосередньо до зцідженого материнського молока або суміші. Запропонована кількість препарату (0,5-1 мл) значно не впливає на об’єм годування, а кратність введення забезпечує кращий розподіл пробіотичної флори повздовж кишечнику. За добу кількість отриманого дитиною препарату має становити близько 5 мл (0,5 дози), не перевищуючі 10 мл (1 дози).
Новонароджені, які тимчасово не знаходяться на грудному вигодовуванні, повинні одержувати пробіотик «Симбітер» впродовж всього періоду перебування в пологовому будинку, спеціалізованому неонатологічному відділенні з метою формування фізіологічного мікробіоценозу та профілактики нозокоміальної інфекції. У новонароджених з групи ризику препарат доцільно продовжувати використовувати протягом перших 2-3-х місяців життя, коли процес формування мікробіоценозу проходить найінтенсивніше.
2. Лікування новонароджених з ознаками інфекцій шлунково-кишкового тракту та генералізації інфекцій мультипробіотиком Симбітер.
Мета – зниження мікробного навантаження умовно-патогенними мікроорганізмами госпітального походження, формування та структурування кишківнику під дією сахаролітичної мікрофлори, підвищення ефективності лікування.
За сучасними даними міжнародних досліджень раннє введення препаратів пробіотиків ( біфідум – та лактобактерії) ентерально дітям з дуже малою масою тіла після годування або разом з материнським молоком, дозволяє запобігти розвитку виразково-некротичного ентероколіту.
Якщо новонароджений з клінікою НЕК або генералізованої інфекції знаходиться на повному парентеральному харчуванні (ППХ), Симбітер вводиться ректально, після очисної клізми, в кількості 2-5 мл (залежно від віку та маси дитини), розведений вдвічі 0,9%-ним розчином NaCl.
За умови засвоєння дитиною принаймні 8-10 мл грудного молока або спеціальної молочної суміші за одне годування, препарат починає вводитися поступово по 0,5 мл (разова доза), починаючи з двох разів на добу, збільшуючи кратність введень до кількості годувань, а разову дозу до 2 мл з оглядом на толерантність.
Добова доза при будь-яких схемах введення сумарно не повинна перевищувати 10 мл (1 доза), що є рекомендованою виробником для всіх дітей до 3 років.
Новонароджені з вродженими або вентилятор-асоційованими пневмоніями, некротичним ентероколітом, інфекцією сечовивідних шляхів, перинатальним сепсисом, у яких стадія транзиторного дисбіозу є значно подовженою, потребують тривалого застосування пробіотиків, можливо, з одночасним використанням пребіотиків або, за потребою, спеціальних лікувальних сумішей з пробіотичним ефектом.
Такі рекомендації пов’язані з тим, що для нормального розвитку і життєдіяльності корисної біфідо- і лактофлори необхідне відповідне поживне середовище, субстрат для харчування. Оскільки ці бактерії є сахаролітиками, то для нормального існування їм необхідно, передусім, лактоза материнського молока. При дуже низькій масі тіла в перші дні життя новонароджені здатні засвоювати лише розщеплені напівелементарні (амінокислотні) або безлактозні суміші. Тривале вигодовування немовлят виключно такими сумішами,навіть в комплексі з вітамінами та мікроелементами, різко знижує кількість мікрофлори в кишечнику через позбавлення її поживного середовища, а заміна білків амінокислотами зазвичай призводить до зниження кількості біфідобактерій. Тому сучасні адаптовані лікувальні суміші містять комплекс фрукто- та олігосахаридів, а при стабілізації стану дитини слід поступово заміщати ці суміші материнським молоком. Симбітер таким новонародженим вводиться за запропонованою вище схемою згідно толерантності до ентерального харчування, можливо протягом 2-3-х місяців.
Новонародженим на штучній вентиляції легень рекомендується обробляти порожнину рота з використанням препарату Симбітер, що дозволить зменшити ризик розвитку вентилятор-асоційованої пневмонії. Дані рекомендації засновані на здатності препарату включатися до складу біоплівки, що вкриває епітелій і, таким чином, попереджати адгезію і колонізацію слизової дихальних шляхів умовно-патогенними та патогенними бактеріями.
Колонізація слизової оболонки ротової порожнини корисними фізіологічними бактеріями знижує ризик вентилятор-асоційованої пневмонії у новонароджених, що знаходяться на штучній вентиляції легень.
Використання Симбітера в клінічній практиці інтенсивної терапії новонароджених і виходжування недоношених дітей дозволяє поліпшити результати лікування, знизити ризик нозокоміальних інфекцій, запобігти формуванню важких дисбіоценозов у новонароджених, які одержували антибіотики протягом тривалого часу.
Пробіотичний ефект мультипробіотика Симбітер:
– виражений антагонізм відносно багатьох видів умовно-патогенних і патогенних бактерій;
– здатність включатися до складу біоплівки, що покриває епітелій кишечника, дихальних шляхів, та попереджає адгезію і колонізацію слизової оболонки транзиторною, зокрема госпітальною, мікрофлорою;
– резистентність до природних антимікробних компонентів;
– синтез травних ферментів, які беруть участь в обміні жирів, протеїнів, вуглеводів, нуклеїнових кислот і інших компонентів їжі, що сприяє поліпшенню засвоєння харчових інгредієнтів, попереджаючи алергічні реакції та інтоксикацію;
– продукція органічних кислот, зокрема альфа-молочної, оцтової і пропіонової, та закислення внаслідок цього середовища кишечника;
– покращує засвоєння вітамінів А і Д, солей заліза і кальцію, сприяє проліферації фізіологічної мікрофлори;
– синтез вітамінів групи В.