Аутоімунні захворювання – це захворювання, пов’язані з порушенням функціонування імунної системи, яка починає сприймати власні тканини, як чужорідні, і пошкоджувати їх. Ці хвороби часто називають системними, оскільки подібний імунний дисбаланс здатний вражати багато систем організму. Сьогодні до 8% населення світу страждає на аутоімунні захворювання.
Як відомо, в процесі дозрівання імунної системи в дитячому віці, її клітини (лімфоцити) проходять «навчання» в тимусі і лімфатичних вузлах. В процесі цього навчання кожен клон лімфоцитів набуває здатності розпізнавати певні чужорідні субстанції, що дозволяє йому боротися зі збудниками хвороб, з якими організм може зіткнутися в майбутньому. При цьому частина лімфоцитів, суворо контрольована імунною системою, вчиться розпізнавати білки свого організму як чужорідні. Це необхідно для того, щоб згодом відбувалося імунне очищення організму від хворих і пошкоджених клітин. При розвитку аутоімунного захворювання контроль над цими клітинами губиться, їх активність підвищується і запускається процес знищення нормальних клітин.
Сьогодні налічується більше 80 різних видів аутоімунних захворювань. Найбільш поширеними з них є ревматоїдний артрит, діабет 1-го типу, системний червоний вовчак, глютенова хвороба, алергічна астма, розсіяний склероз, аутоімунний тиреоїдит, запальні захворювання кишечника, псоріаз, аутоімунний міокардит, склеродермія, вітіліго та ін. Причини розвитку аутоімунних процесів повністю не вивчені. Вважають, що провокувати такі серйозні імунні збої в організмі можуть генні мутації, травми, стреси, переохолодження, шкідливі звички, інфекції і багато інших чинників.
Наукові дослідження, проведені в останні роки, показали, що до розвитку аутоімунних захворювань може призводити порушення симбіотичної мікрофлори людини (мікробіома). Оскільки аутоімунні захворювання – цє хвороба імунної системи, а імунна і мікробна системи організму тісно взаємопов’язані, припущення про участь порушень мікробіому в розвитку захворювань аутоімунної природи є не тільки логічно обґрунтованим, а й підтвердженим багатьма дослідженнями.
Здоровий мікробіом має низку механізмів, які попереджують розвиток аутоімунних процесів. Зокрема, симбіотична мікробіота здатна за рахунок своїх ферментних систем руйнувати чужорідні білки, знижувати запальні реакції, зміцнювати бар’єри між місцями проживання мікрофлори і внутрішнім середовищем організму, регулювати імунну систему в напрямку її адекватних функцій і ін.
В той же час, у хворих на аутоімунні захворювання відбуваються глибокі порушення мікробіому та заміна корисних бактерій, що відповідають за нормальне функціонування імунної системи, на умовно-патогенні мікроби з запальними властивостями. При цьому збільшується проникність кишечника і масивне надходження антигенів у внутрішнє середовище організму. Це явище часто позначається терміном “дірявий кишечник.” При такому стані з кишечника в кровоносне русло може проникати величезна кількість харчових і мікробних продуктів, які при здоровому мікробіомі не мають жодних шансів проникнути за межі кишечника, завдяки адекватному імунному реагуванню.
Сьогодні вже існує ряд доказів, що вказують на те, що певні зміни складу мікробіоти кишечника відіграють роль у розвитку та прогресуванні таких аутоіммунних захворювань, як ревматоїдний артрит, цукровий діабет 1-го типу, розсіяний склероз, аутоімунний тиреоїдит, псоріаз, аутоімунний міокардит, целіакія та ін.
Наприклад, при вивченні ревматоїдного артриту було виявлено, що в 75% зразків матеріалу, отриманого від хворого на артрит, який ще не розпочав лікування, спостерігалася висока концентрація умовно-патогенних бактерій виду Prevotella copri. Ці мікроорганізми дуже швидко займають домінуюче становище в кишечнику хворих, пригнічуючи бактерії корисних родів і стимулюючи аутоімунні реакції.
Американські вчені піддавали дитинчат мишей, що володіють генетичним захистом від аутоімунітету, дії антибіотиків в період їх раннього розвитку, що призвело до втрати генетичного захисту і викликало ризик розвитку діабету 1 типу. У зв’язку з цим вчені особливо підкреслюють важливість відмови від антибактеріальних препаратів протягом вагітності і раннього дитинства. Коли дослідники пересадили (трансплантували) мікрофлору, отриману від мишей, які несли в собі ген, що захищає від цукрового діабету, мишам без захисного гена (схильним до цукрового діабету), миші, схильні до діабету, показали значне зменшення запалень клітин підшлункової залози і відсутність розвитку діабету. Це підтверджує висновок про роль мікробіому, як потужного модулятора імунної системи проти розвитку аутоімунних захворювань.
Сьогодні лікування аутоімунних захворювань грунтується на застосуванні препаратів, що пригнічують імунну систему (імуносупресантів). Широке застосування імуносупресантів призводить до того, що хворі живуть тривалий час з пригніченим імунітетом і беззахисні перед інфекційними хворобами. Альтернативою можуть бути окремі природні імуномодулятори, здатні відновити баланс між різними видами лімфоцитів.
В останні роки накопичуються результати досліджень, які показують, що пробіотики, які володіють імуномодулюючими властивостями, можуть призводити до поліпшення стану пацієнтів, які страждають від аутоімунних захворювань.
Зокрема, лікування деякими пробіотиками на основі лактобацил приводило до полегшення клінічних симптомів аутоімунного енцефаломієліту і зменшення запалення. Прийом пробіотиків може також уповільнювати розвиток артриту. Інгібування пробіотиками патогенних бактерій сприяє зміцненню кишкового бар’єру та попередженню проникнення шкідливих сполук за межі кишечника. Показані перспективи використання пробіотиків при такому серйозному захворюванні як цукровий діабет 1-го типу, який в 90% випадків характеризується надактивною імунною відповіддю. Вважають, що пробіотики при цукровому діабеті можуть регулювати імунну відповідь, знижувати запалення, попереджати деструкцію β-клітин підшлункової залози, стимулювати продукцію інсуліну. 8-тижневий прийом пробіотика, що містить біфідобактерії і лактобацили, надавав помітний сприятливий вплив на стан хворих на розсіяний склероз. Окремими дослідженнями показано, що пробіотики можуть бути корисними під час лікування шкірних захворювань аутоімунної природи, наприклад псоріазу.
Слід враховувати, що вибір пробіотиків для пацієнтів з аутоімунними захворюваннями повинен проводитися з великою ретельністю. Штами, що володіють імумономодуляторними властивостями, нерідко зустрічаються серед біфідобактерій, пропіоновокислих бактерій і лактобацил. Такі штами присутні в складі мультипробіотиків «Симбітер» http://ua.shop.symbiter.ua/probiotics/, де їх імумономодуляторний ефект посилюється, завдяки синергізму. Крім того, мультипробіотики насичують організм вітамінами, антиоксидантами та іншими сполуками, що сприяє відновленню імунних функції. Тому прийом мультипробіотиків, що містять комплекс таких бактерій пацієнтами, які страждають на аутоімунні захворювання, може захистити хворі органи від подальшого пошкодження і допомогти організму відновити нормальні функції імунної системи, що було підтверджено клінічними дослідженнями. При аутоімунних захворюваннях, крім пробиотиків важливу роль можуть зіграти ентеросорбенти, здатні зв’язувати і виводити з травного тракту шкідливі сполуки, перешкоджаючи їх дисрегулюючому впливу на імунну систему і проникненню у внутрішні органи. Для використання в лікуванні хворих з аутоімунними розладами перспективними є представники нового покоління гелевих ентеросорбентів серії «Симбіогель» http://ua.shop.symbiter.ua/sorbents/, які надають м’яку очищаючу дію на травний тракт, зміцнюють кишковий бар’єр, покращують баланс кишкової мікрофлори, забезпечують організм цінними мінералами.
Очевидно, що вилікувати хворого з серйозними імунними порушеннями тільки за допомогою пробіотиків і ентеросорбентів вельми проблематично. Однак включення до складу комплексної терапії засобів оздоровлення симбіотичної мікрофлори з клінічно доведеною ефективністю може значно підвищити результативність лікування і полегшити стан хворих, що страждають на аутоімунні захворювання. Крім того, регулярне використання таких продуктів допоможе захиститися від розвитку аутоімунних хвороб.