Найефективнішим засобом попередження інфекційних захворювань є вакцинація, після якої імунна система людини починає виробляти антитіла для боротьби з патогенними мікробами. Якщо в подальшому організм стикається зі збудником цього захворювання, імунітет включає свою захисну реакцію і не дає хворобі шансів для розвитку.
Однак, у ряду пацієнтів зі зниженим імунітетом, особливо дітей раннього віку, щеплення можуть супроводжуватися поствакцинальними реакціями різного ступеня вираженості, які часто викликають занепокоєння у пацієнтів і їх батьків. Крім того, відомо, що на однакову антигенну стимуляцію організм може реагувати з різною ефективністю. Зокрема, введення ослаблених живих (аттенуірованих) або інактивованих вакцин або анатоксинів не у всіх випадках призводить до формування оптимального рівня імунітету. Спостережувану в окремих випадках недостатню ефективність живих ослаблених вакцин проти епідемічного паротиту, кору, краснухи та вітряної віспи фахівці часто пов’язують з низьким рівнем вироблення у деяких індивідуумів специфічних антитіл у відповідь на введення антигену.
Зміцнити імунітет, усунути ускладнення і підвищити ефективність вакцинації можна за рахунок оздоровлення кишкової мікрофлори за допомогою пробіотиків. Справа в тому, що близько 70% імунних клітин організму людини знаходиться в кишечнику, а регулює їх активність симбіотична мікрофлора (мікробіом). Порушений мікробіом (дисбіоз), яким, на жаль, в сучасних умовах страждає більшість дітей і дорослих, здатний змінювати відповідь на введення вакцин і викликати не тільки зниження результативності щеплень, а й ускладнення поствакцинальних реакцій.
За рахунок оздоровлення мікробіому і прояви імуномодуляторної активності пробіотики можуть надавати позитивний ефект на поствакцинальний імунітет. Зокрема, досить ретельно вивчено застосування пробіотиків для оптимізації вакцинації проти грипу. Наприклад, масштабні дослідження австралійських вчених показали значне підвищення результативності щеплення від грипу під час прийому дорослими пацієнтами окремих пробіотиків. Ці результати підтвердили іспанські дослідники, які експериментально довели, що прийом деяких пробіотиків під час антигрипозної вакцинації підсилює імунологічну відповідь, підвищує рівень антигрипозних антитіл в сироватці крові, забезпечує посилення системного захисту від інфекції. Так, рівень антивірусного імуноглобуліну G був значно вище в разі прийому пробіотика і протигрипозної вакцини, ніж піж час прийому однієї вакцини.
Вчені підкреслюють, що пробіотики з імуномодуляторними властивостями також надзвичайно корисні під час вакцинації дітей раннього віку, особливо тих, які перебувають на штучному вигодовуванні, схильні до частих інфекційних захворювань, госпіталізацій і призначення антибіотиків, які ушкоджують мікробіом дитини. Результатами окремих досліджень продемонстровано, що формування у дітей раннього віку здорового мікробіому може стимулювати розвиток вилочкової залози та імунологічні відповіді як на пероральні, так і на парентеральні вакцини. У той же час, порушений мікробіом кишечника сприяє виникненню системного запалення, розвитку імуносупресії та менш вираженої відповіді на введення вакцин.
На думку фахівців поліпшення відповіді на введення вакцин під час використання пробіотиків пояснюється оптимізацією формування мікробіому та мінімізацією за рахунок цього ризику розвитку імунодефіциту в дитинстві. Наприклад, отримані переконливі свідоцтва того, що застосування пробіотиків протягом двох місяців до вакцинації і трьох місяців після вакцинації може поліпшити ефективність імунопрофілактики у дітей.
Навіть самі по собі пробіотики на основі біфідобактерій, лактобацил і інших благотворних бактерій розглядаються як пероральні вакцини, оскільки вони є живими носіями імуномодуляторів і захисних антигенів. Тому розробка ефективних імунних засобів на основі пробіотичних бактерій розглядається як одне з найбільш перспективних напрямків сучасної вакцинології.
Грунтуючись на результатах ряду досліджень, багато фахівців пропонують використовувати пробіотики як допоміжний засіб для поліпшення ефективності вакцин. Наприклад, показано, що діти у віці 4-13 місяців, які тривалий час отримували пробіотики, продемонстрували більший потенціал імунної відповіді на введення вакцини, що містить дифтерійний і правцевий анатоксини, ацелюлярний коклюшний, інактивований поліомієлітний і гемофільний компоненти. Аналогічний ефект надає тривале застосування пробіотиків під час вакцинації дітей проти гепатиту В.
Фінські вчені показали позитивний вплив пробіотиків на поствакцинальний імунітет дітей у віці 6 місяців після введення АКДС (адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина) і вакцини проти Haemophilus influenzae тип b (Hib). Кращі результати були отримані в тих випадках, коли пробіотики вживали вагітні матері, протягом 4 тижнів до пологів, а потім протягом 6 місяців після народження їх діти. Як зазначають автори роботи, у дітей, схильних до алергічних реакцій, пробіотики не тільки не послаблюють поствакцинальну імунну відповідь проти дифтерії, правця та Hib, але і можуть посилювати відповідь на вакцинацію проти Hib.
Слід, однак, враховувати, що не всі пробіотики мають науково-доведений імуномодулюючий ефект. Ця властивість сильно залежить від складу пробіотиків, кількості штамів, їх функціональних особливостей, концентрації життєздатних клітин, тривалості прийому. Тому для поліпшення результативності вакцинації бажано приймати пробіотики з добре вивченою ефективністю. Встановлено, що найбільш високою імуномодулюючою активністю володіють пробіотики з широким видовим та штамовим складом фізіологічних бактерій (мультипробіотики).
Таким чином, використання пробіотиків з доведеною ефективністю зможе допомогти у вирішенні такої актуальної проблеми охорони здоров’я, як продуктивна вакцинація населення. На думку вчених, це один з найбільш простих і доступних способів допомогти організму адекватно відреагувати на щеплення.
Придбати мультипробіотики “Симбітер” http://ua.shop.symbiter.ua/probiotics/